релігійні конфлікти

Релігійні конфлікти виникають через постійного впливу цілого ряду факторів. Основні з них такі:

1. Наявність в державі різноманітних конфесій. Як приклад можна привести Ліван - мабуть, саму унікальну країну в цьому плані. У ній проживає більше двадцяти етнорелігійних общин. І кожна з них прагне зберегти свій індивідуальний характер, часто навіть на шкоду державним інтересам. З 1943 року розподіл вищих посад негласно стало залежати від приналежності до певної громади. Так, президентом республіки може бути тільки християнин, мусульманин-суніт - прем'єр-міністром, а мусульманин-шиїт - головою парламенту. Природно, зміцнення позицій християн не могло сподобатися мусульманської частини населення. На цьому грунті в країні стали все частіше виявлятися міжконфесійні конфлікти. Іноді звичайні зіткнення переростають в громадянську війну. Політична ситуація в Лівані змінюється зі змінним успіхом, але як і раніше залишається напруженою.

2. Деякі релігійні конфлікти зумовлені особливостями державотворення. Наприклад, багато африканських і азіатських країн лише півстоліття тому стали незалежними. До цього вони були колоніями або напівколоніями європейських країн. Причому метрополії створювали держави, абсолютно не враховуючи відмінності релігійних громад, що склалися історично. Внаслідок чого послідовники однієї релігії виявлялися роз'єднаними і, навпаки, змушені були жити в одній країні з представниками інших конфесій. Так, підсумком громадянської війни, що триває багато років між жителями провінції Еритрея, які сповідують іслам, і жителями Ефіопії, які сповідують переважно християнство, став вихід провінції в 1993 році зі складу Ефіопії.

3. Також релігійні конфлікти провокуються дискримінацією деяких груп, що проживають в країні. Проявляється це в нерівності соціально-економічному і в переважанні в політичній еліті представників певної конфесії.

4. Міжрелігійні конфлікти виникають і в тому випадку, коли опозиційний релігійний рух підтримується ззовні економічними, політичними, ідеологічними та військовими засобами. Найчастіше такий вид конфлікту зустрічається, коли послідовники однієї релігії живуть на території декількох держав. Дія даного чинника очевидно на прикладі Індії. У 1947 році ця британська колонія здобула незалежність і поділила свою територію на дві держави за релігійним принципом. Там, де переважали мусульмани, утворився Пакистан, а там, де було більше індуїстів, Індійський союз. Останній в свою чергу поділив територію на Західний і Східний Пакистан. Незважаючи на переважання мусульманського населення, князівство Кашмір увійшло до складу Індії. В результаті чого постійні регіональні конфлікти вилилися в індо-пакистанський війну. Кожне князівство могло само вирішувати, куди увійти: до складу Індії або ж Пакистану.

5. Часто релігійні конфлікти провокуються тими країнами, які нібито захищають права своїх єдиновірців і втручаються у внутрішнє життя інших держав. Наприклад, так сталося в 80-і роки під час ірано-іракського конфлікту, офіційною причиною якого назвали протистояння, що виникло між шиїтами і сунітами. А насправді причиною була боротьба за владу в регіоні взагалі і зокрема за володіння родовищами нафти на території Перської затоки (тобто економічні інтереси).

6. Іноді релігійні конфлікти стають наслідком втручання в релігію політики. Така ситуація має місце в сучасній Україні. Там виникло протистояння між православними Київського патріархату і Московського. Тобто склався конфлікт всередині представників одного і того ж релігійного вчення.

</ P>>